Заказ Газели, заказать Газель Москва


Самые новые шаблоны Joomla на нашем сайте.
Красивые Шаблоны Joomla 2.5
Вибори до Верховної Ради України аналіз результатів та перспектива.

Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета
Создано 03 Февраль 2015 Автор: Демченко Юрий
Печать
Нравится

Gritsak

  Шановні земляки!

Наша сьогоднішня розмова буде ґрунтовною і максимально відвертою. Я чесно розповім про власні прорахунки під час передвиборчої кампанії. Окреслю подальшу перспективу нашого співробітництва. Без оглядки на прізвища і посади, розповім про підступні політтехнології та відверту зраду — про те, чому Красноградщина, Лозівщина, Сахновщинський, Кегичівський та Зачепилівський райони в підсумку мають те, що мають, а не те, на що давно заслуговують.

Останнє з питань — найболючіше для громади, тому розпочну з нього. Як народний депутат 5-го і 6-го скликань, констатую: парламентські вибори — 2014 виявилися надзвичайно брудними. Задля мандата багато кандидатів у депутати не гребували підкупом, тиском на виборців,  фальсифікаціями. За допомогою найчорнішого піару вони оббріхували кандидатів, здатних сумлінно і професійно трудитися на благо людей.

Ця підла тактика зробила свою чорну справу — посіяла зневіру в свідомості громадян: мовляв, усі, хто прагне потрапити до парламенту, одним миром мазані!

В результаті половина виборців знехтувала своїм конституційним правом на вільне волевиявлення, дозволивши пролізти до Ради тим, чиї голоси «правильно» порахували.

Прикро, але ґрунт для подібних маніпуляцій суспільною свідомістю в нашому окрузі виявився досить родючим. Насамперед це стосується інформування про перебіг виборчої кампанії у ЗМІ. Здебільшого воно було вкрай необ'єктивним — на користь «потрібного» владі, але не громаді, кандидата.

До того ж у районах округу посилено поширювалися чутки, що ходити на вибори не варто. Мовляв, вони взагалі не відбудуться — внаслідок численних кривавих провокацій та інших негараздів.

Загалом згадані чинники суттєво вплинули на результат голосування, оскільки призвели до дезінформації, залякування та громадянського нігілізму значної частини громади, котра проігнорувала вибори.

Розрахунки махінаторів справдилися. Вони нахабно й цинічно скористалися скрутною соціально-економічною ситуацією в окрузі. Низькі зарплати, мізерні пенсії, безробіття — на цьому тлі місцеві «кукловоди» легко маніпулювали доведеним до відчаю електоратом. Кинули йому напередодні виборів крихти від заборгованої зарплати — і він покірно проголосував «як треба».  Тобто за день вчорашній, оскільки злякався дня завтрашнього.

Цей страх став козирним тузом у рукаві політичних шарлатанів. Тисячі жителів нашого округу бояться сьогодення — ось у чому біда! Бояться війни, бо по сусідству, в Донбасі, точаться запеклі бої. Бояться невизначеності держави Україна щодо мирного врегулювання збройного конфлікту. Відчувають себе незахищеними з боку влади. Тому ладні вірити кому завгодно, хто обіцяє їм мир.

Про одного з таких вдаваних «миротворців» мова попереду. А зараз — про соціально-економічну незахищеність та її вплив на результат виборів. Проблема в тому, що в «глибинці» округу місцева влада своєю хронічною безвідповідальністю та фактичною недієздатністю породила в селян недовіру до всіх без винятку державників. До кандидатів у народні депутати — теж.

«Говорить складно, та чи робити ладен? А коли й ладен, то що він зробить, коли в нас самих давно руки опустилися?» — за гіркими думками зневірені люди не почули голос ближнього, який знає про їхні біди і вміє робити добро — справжнє, а не показне...

На превеликий жаль, багатьом виборцям округу забракло віри. Забракло почуття патріотизму й православного братства. Саме тому в пошуках шляху до благополуччя вони збилися на манівці. Забули, що істинний патріотизм починається не з популістських лозунгів, а зі справжньої любові до своєї родини, громади і всієї України. З реальних добрих справ. Забули, що «віра» й «довіра» — рідні сестри. Тому людина, що має в своєму серці православну віру, завжди довіряє єдиновірцю — православній людині. Котра не руйнує заводи, а будує храми, школи й лікарні. Слово якої є діло, а отже правильне, бо православ'я — це буквально «правильне слово».

Та реалії свідчать, що більшість православних виборців округу купилися на відверту єресь — на голослівну демагогію й цинічну брехню. Тому не проаналізували, як слід, потенціал кандидатів у депутати — їхні знання, навички, досвід, бажання і можливості реальної допомоги містам, селищам і селам округу. Не оцінили їх на профпридатність до конструктивної парламентської роботи на благо Лозової й Краснограда, Красноградського, Лозівського, Зачепилівського, Сахновщинського і Кегичівського районів.

Приголомшила соціальна апатія активної частини громади: молоді та зрілих (30–50-літніх) виборців. Ці освічені, розсудливі, працьовиті, сімейні люди не доклали зусиль, аби переконати своїх батьків, дідусів та бабусь: так далі жити не можна! Не загітували їх проголосувати за реальні зміни — за краще майбутнє для дітей, онуків та правнуків.

Факти невтішні — 40 % виборців визначилися зі своїми симпатіями безпосередньо на виборчих дільницях, проглянувши голослівні програми кандидатів у народні депутати. Як на мене, то таке голосування нагадує не свідомий вибір, а гру в лотерею. Та шансів виграти в ній ще менше, аніж у славнозвісній «5 із 36».

А щодо згаданої голослівності, то тисячі жителів округу (особливо лозівчани)  були спантеличені дезінформацією про щедрість фонду А. Гіршфельда «Патріоти». Люди сліпо повірили у велику допомогу цієї структури усім нужденним. Повірили замість того, щоб перевірити — пошукати інформацію про згаданий «щедрий патріотизм» хоча б в інтернеті. Та пересвідчитися, що проявляється він виключно перед виборами. А його розміри — то габарити пральної машинки, подарованої дитсадку під час піар-вояжу кандидата в депутати Гіршфельда. Чи наміри допомагати дитсадкам, школам, лікарням і малозабезпеченим лозівчанам дровами й вугіллям.

Одначе намірами в лютий мороз ані тіло, ані душу не зігрієш. На мій погляд, про «благодійність» пана Гіршфельда найпереконливіше свідчать результати його діяльності на Лозівському ковальсько-механічному заводі. До «прихватизації» на цьому промисловому гіганті працювало 15 500 робітників. Із  приходом нового «хазяїна» на ЛКМЗ залишилося всього 1500 працівників, які отримують за свій добросовісний труд мізерну платню — не повноцінну зарплату, а жалюгідну подачку, за яку потрібно мовчати, мов раб, і «правильно» голосувати.

Та результати виборів засвідчили: частина виборців округу повірила не фактам, а «патріотичним» обіцянкам. І, вочевидь, злякавшись змін, проголосувала за примарне благополуччя в особі згаданого нардепа попереднього скликання. Того, якого жителі Красноградщини, за їхніми словами, не бачили і не знають. Із яким їм не щастило роками, оскільки, як мовлять люди, нічого глобального ні для міста, ні для району він не зробив.

Інша частина виборців проголосувала за альтернативних Гіршфельду кандидатів, але втрапила в пастку — деякі з них виявилися технічними кандидатами згаданого пана. Це І. В. Діяк, Р. О. Квартенко, Н. П. Бобровникова, С. В. Швидкий. Під час виборчої кампанії вони відтягували голоси від гідних людей. Старалися не для блага громади, а виключно для себе. Бо люблять Україну виключно в собі — в своєму гаманці, перераховуючи там купюри з портретами Шевченка, Лесі й Сковороди.

На жаль, у виборчому списку в числі прислужників пана Гіршфельда опинився І. В. Діяк. Його галицька ментальність і книжкові пишномовні фрази про любов до неньки-України дорого коштували як жителям Красноградщини, так і всьому округу № 179, оскільки розпорошили голоси виборців, яких загалом по округу не вистачило для перемоги над псевдонародним депутатом.

Насправді ж вся риторика Івана Васильовича закінчилася домовленістю з Анатолієм Мусійовичем. Із колишнім кривдником. Для тих, хто забув, нагадаю: на парламентських виборах 2002 року перемагав Діяк. Проте Гіршфельд відсудив у нього депутатський мандат — переміг із різницею в 92 голоси. Діяк тоді міг поборотися до кінця за ваше, шановна громадо, волевиявлення, однак не зробив цього. Тож чи має він моральне право претендувати на те, щоб представляти виборців округу № 179 в парламенті? Поміркуйте над цим хоча б зараз.

Я зустрічався з І. В. Діяком 11 жовтня та пропонував йому співпрацю на благо православних жителів округу. Казав йому: «Вам буде соромно 27 жовтня, коли ми складемо голоси виборців за Грицака та Діяка, то їх неодмінно буде більше, ніж у Гіршфельда». На це Діяк відповів, що він має домовленості з Гіршфельдом. Результати підрахунку довели правоту моїх слів: Гіршфельд А. М. набрав 15878 (це з фальсифікаціями), Грицак В. М. та Діяк І. В. — 15915 голосів.

І ще. Я уважно вивчав історію Великої Вітчизняної війни. Зокрема, аналізував дії поліцаїв під час гітлерівської окупації. На хвилі образи на радянську владу легіони таких «щирих народолюбців» перебігли на ворожий бік. А потім шукали виправдання своїм діям. Та за кожен свій вчинок потрібно платити. За зраду — тим паче. І розплата настала — хвиля справедливого народного гніву змила запроданців.

Звичайно, сьогодні не 1941-й. Але на нашу землю знову прийшла страшна біда — війна. Не тотальна, як колись, а новітня, так звана гібридна. Проте ментальність зрадників України не змінилася. Хіба що стала рафінованішою: задля персонального благополуччя вони вправно маскують свою сутність актуальними гаслами.

На превеликий жаль, багато виборців повірили лозунгам Гіршфельда про мир. І фактично обрали... продовження війни. Адже 16 січня нардеп VII скликання Гіршфельд проголосував за антинародні закони, що спричинили трагедію на Сході нашої держави. Його голос призвів до жахливих наслідків: це тисячі вбитих, десятки тисяч скалічених, сотні тисяч зруйнованих війною доль...

Після виборів оцей «миротворець» поспішив до Києва, за новим мандатом. І навіть «до побачення» громаді не сказав. Слідом за ним подався до столиці й добродій Діяк, попередньо наобіцявши  красноградцям золоті гори. Та наголошую: обіцяти — одне, а виконувати обіцянки — зовсім інше.

Щодо мене й моїх однодумців, то, бачить Бог, ми не лукавили з вами. Все, що встигли зробити — зробили. Все, що запланували зробити — зробимо. Ми завжди розмовляли з вами відверто і чесно. Тому я не боюся зізнатися перед громадою у власних помилках, допущених під час  передвиборчої кампанії.

Найсуттєвіша — втрата дорогоцінного часу. Я повинен був зареєструватися кандидатом в народні депутати 30 серпня, але в силу різних обставин зробив це тільки 19 вересня. А розпочав передвиборчий марафон 25 вересня. І зрештою втратив 28 днів, яких не вистачило, щоб заручитися підтримкою більшості виборців округу. Особливо на проблемних дільницях Лозової та Лозівщини.

Ми з моїм штабом посилено працювали в цьому регіоні. Та все ж, як засвідчили вибори, приділили йому недостатньо уваги. Справа в тому, що на Лозівщині на користь Гіршфельда було використано шалений адмінресурс. Починаючи з мера Лозової Степанова, котрий повсюди агітував за провладного кандидата, й закінчуючи лозівськими школами, лікарнями, підприємствами, персонал яких у «добровільно-примусовому» порядку змушували підтримувати фаворита місцевої влади.

З цього приводу слід було звернутися до правоохоронних органів — за належною правовою оцінкою дій місцевих можновладців. Одначе за вирішенням нагальних справ громади в мене часто не лишалося й хвилини на паперову тяганину. Та все ж у щільному графіку робочих зустрічей треба було викроїти час для заяв до суду, прокуратури й міліції — щоб унеможливити використання адмінресурсу лозівською владою.

Не останню скрипку в мажористій какофонії зіграли й ЗМІ. За їхнім славослів'ям на адресу Гіршфельда тисячі виборців не розгледіли істинну сутність псевдонародного нардепа. Тому я повинен був донести до громади всю правду про його парламентську діяльність за періоди з 2002-го по 2006-й та з 2012-го по 2014-й роки. Каюся, та не зробив цього: щоб уникнути безпідставних звинувачень у чорному піарі на адресу лозівчан — членів моєї команди. Втім, це не зарадило: і на моїх однодумців, і на мене прислужники Гіршфельда вилили тонни словесного бруду.

На відміну від них, ми боролися за людську довіру в чесний спосіб. Але протистояння фавориту влади і його технічним кандидатам — справа надзвичайно важка. Тому для досягнення перемоги треба було вчасно консолідуватися з прогресивними силами округу — не пізніше 10 жовтня провести конструктивні перемовини з кандидатами в народні депутати Полковниченком О. М., Тітовим М. І., Каульком І. Є., Сліченком С. І., Шахматенком С. І. Узгодити з ними наші спільні дії щодо подальшої боротьби.

І не тільки з ними. Визнаю, що ми з моєю командою недостатньо активно попрацювали з лідерами громадської думки на селі. Не лише на Лозівщині, а й у Сахновщині, Кегичівці та Зачепилівці. В містах — теж. Аналізуючи зроблене, констатую: діяльність моїх штабів у мікрорайонах Лозової та в Краснограді могла бути ефективнішою.

Недопрацювали ми і в частині контролю за виборчим процесом. Особисто мною не був врахований такий пункт Закону України «Про вибори народних депутатів України», як голосування на дому — шпарина, що уможливила численні порушення. Недопрацювала і моя команда — треба було активніше й чіткіше фіксувати факти підкупу членів ОВК, ДВК та спостерігачів.

Отож, шановна громадо, прошу вибачення за прорахунки під час виборчої кампанії. Хочу нагадати, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. Запевняю: ми з моєю командою працюватимемо ефективніше. Бо помилки потрібно виправляти. І за нас з вами наші помилки не виправить ніхто!

Певен, що разом ми врахуємо набутий досвід, зробимо правильні висновки і більше не схибимо. Бо часи зараз такі, що наслідки подальших політичних промахів будуть фатальними.

Гуртом, шановні земляки, ми виправимо всі помилки, про які мовилося сьогодні. Сподіваюся, що після цього наша громада успішно здасть екзамен на громадянську зрілість. Сподіваюся також на вашу підтримку надалі й обіцяю: я ніколи не зраджу вас. Бо не маю жодного права кинути напризволяще людей, котрі повірили мені. Всіх, хто 26 жовтня проголосував не тільки за мене, а насамперед за кращу долю для себе, своєї родини і всієї України.

Я вірю в те, що перспектива в нашого благословенного краю є. Вірю, що ми наведемо лад на своїй землі. Але досягти цього можна лише спільними зусиллями. Тому запрошую до активної співпраці всіх небайдужих громадян округу. Кожного, хто прагне реальних змін на краще. Я завжди підтримаю бажання кожної православної людини жити гідно, з миром і по совісті.

З повагою, щиро ваш

ВАСИЛЬ ГРИЦАК.

Stroysam